“Законопроєкт №8166 по-іншому як зрадою не назвеш” – думка Петра Мельника
Сьогодні український аграрний бізнес намагається виживати в надскладних умовах відсутності державного фінансування, затримок із відшкодуванням ПДВ, складної логістики та постійних нововведень у сфері валютного контролю.
Якщо говорити про весну, то питання ліквідності було чи не найголовнішим після питання перебігу військових дій. Тоді держава спільно з асоціаціями, розуміючи важку ситуацію з ліквідністю, запустила програму 579, яка допомогла аграріям провести посівну. Подібне було і зі збором урожаю, коли не дуже сприяла погода, – уряд пішов на зустріч і продовжив програму. І, здається, нічого не передбачало біди, доки не з’явився законопроєкт №8166 “Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо запровадження спеціальних експортних процедур”, який в умовах абсолютно нульової ліквідності, складної логістики та реалізації продукції, затримок заробітних плат, по-іншому як зрадою не назвеш.
Основними пунктами, які пропонує законопроєкт №8166 є:
- створення експортних депозитів для кожної експортної операції, на яких експортер має «заморозити» не менше 15% від суми експортного контракту;
- надання можливості НБУ розпоряджатися цими коштами, порядок повернення яких самостійно визначатиме НБУ;
- якщо загальна сума попередніх експортних депозитів становить не менше$35 млн, то така особа може не поповнювати депозит.
На мою думку, цей документ не вирішує конкретних проблем, натомість створює їх ще більше. Те, що є підприємці, які наживаються на неповерненні валютної виручки, не має негативно впливати на весь аграрний сектор України. Крім цього, проєкт закону залишає лазівки для створення нових схем. Наразі влада має спонукати сільгоспвиробників нарощувати свою діяльність, а не створювати умови, які навпаки призведуть до скорочення валютних надходжень.
У законопроєкті не описані проблеми, з якими зіштовхнулися і які зараз намагаються вирішити аграрії. Адже в ньому використовуються дані статистики за 12 років. Уявімо, що ми щось створюємо і беремо дані з кам’яного віку, а робота відбувається у бронзовому віці. Так само і тут – немає статистики, в якій повинні бути дані з поверненням валютної виручки за останні 8 місяців війни. Адже вони зараз найактуальніші та найпоказовіші.
Друге, що відстежується у законопроєкті, це те, що він підготовлений для компаній із великим капіталом. Бо в ньому передбачений мінімальний відсікаючий поріг на укладення угод на $35 млн. Це нонсенс. Якщо вже є така умова, то потрібно моніторити кожну угоду. Адже якщо вона складає понад $35 млн, то має бути менш ризиковою, чим угода на $100 тис. Тобто, ми бачимо в законопроєкті певні маніпуляції, які не зрозуміло як можуть виникати під час війни в країні та складної ситуації в агросекторі.
Щодо бізнесу. Однозначно, що такий законопроєкт мав би за ціль спонукати збільшення і покращення підприємницької діяльності в Україні. Однак очевидно, що він приведе до зменшення і значного скорочення валютних і податкових надходжень.
Ще раз повторюсь, що зараз ми маємо досить низьку рентабельність. Реалізація зерна в країні практично збиткова. Бізнес намагається всіма шляхами знаходити кінцевих покупців своєї продукції за кордоном. Навіть невеликі виробники інвестували в логістику все, що у них було та ще й взяли кредити. А зараз вони приходять до того, щоб нормально працювати, треба знайти ще 15% капіталу, який потрібно “заморозити” на депозиті.
Для моїх компаній це в принципі не реально при нинішніх обставинах. Цикл реалізації пластівців, наприклад, складає до двох місяців. Тобто, нам при наших об’ємах потрібно вкласти майже весь оборотний капітал, якого в мене й так немає. Бо зараз це або невиплачені заробітні плати, або кредиторські зобов’язання. І де ми маємо знайти ці кошти, вартість яких і так велика?
Ще питання: хто буде користуватись грошима, які має надати бізнес державі? Зрозуміло, що вони будуть знаходитись під наглядом НБУ. Але ж ми розуміємо, що кошти не можуть просто так лежати на депозиті, тим паче під час війни. Вони мають створювати додатковий профіт. А цей законопроєкт несе абсолютно безглуздий посил. Він не пробізнесовий і навіть не продержавний, а антилюдський.
Я зараз багато часу проводжу закордоном, залучаюсь до роботи українських виробників в Європі, і бачу, як все робиться для того, щоб покращити роботу бізнесу. В умовах війни, вважаю, ми маємо діяти ще у два рази швидше. Якщо у нас є проблема валютної виручки, можна знайти релевантні механізми, які мають показувати дійсність і відрізняти добропорядних бізнесменів і тих, хто зловживає становищем.
Тому агроспільнота наполягає на пошуку простих та прозорих механізмів, не загального спектра дії, а таких, що мали б чітке розуміння того, як можна мінімізувати зловживання недобросовісних експортерів, не шкодячи економіці та чесним сільгоспвиробникам. Представники бізнесу готові до плідного діалогу з владою для спільного пошуку раціональних рішень у розв’язання проблеми валютного контролю.