Бути готовим до новацій
Аби створити результативну організацію, як казав класик, треба владу замінити відповідальністю. До того ж найуспішніші управлінські рішення народжуються саме тоді, коли починаєш брати до уваги «людський чинник». У цьому я щоразу переконуюся, коли перед Agricom Group постає новий виклик або з’являється потреба чергових змін.
Що стрімкіше розвиваються технології, то більше повинен уміти й знати кожен працівник, який має амбіції розвиватися, — чи то механізатор, чи агроном, чи оператор техніки. А втім, готовність до новацій — питання непросте. Аби краще зрозуміти тих, хто ставиться до них з острахом, згадайте, як самі вперше мали справу з GPS-навігатором чи пультом дистанційного керування. Згадали? А тепер поміркуйте, як можна зробити процес розвитку комфортним для інших. Як на мене, саме у цьому полягає одне з найважливіших завдань топ-менеджера.
Конкретний приклад: упровадження єдиної інформаційної системи в нашій компанії. Звісно, ринок пропонував велику кількість варіантів, серед яких ми мали обрати найоптимальніший. Проте головна менеджерська робота розпочалася саме тоді, коли постала потреба адаптувати готові рішення до реалій Agricom Group. Довелося заново «прописати» наявні бізнеспроцеси, враховуючи аспекти зручності для користувачів, а також ще й формувати цілісну картину, що об’єктивно відображає поточну ситуацію по всіх підприємствах групи. Врешті нам таки вдалося реалізувати це амбітне завдання. Причому активними користувачами системи є не лише керівники, а й працівники базових рівнів.
Зауважу: навіщо змушувати агронома виконувати функції оператора комп’ютерного набору, не забезпечивши йому можливість користуватися інформаційним продуктом у роботі за профілем? Без такої конкретики система навряд чи колись реально запрацювала б. Аби люди успішно адаптувалися до нових технологічних рішень, вони повинні цього хотіти, а для цього, відповідно, має бути причина. Наприклад, як у разі з тим самим GPS-навігатором: бажання освоїти щось нове, щоб спростити життя.
На одному з підприємств чернігівського кластера працює висококласний керівник, і саме він мені якось наодинці сказав: «Знаєте, Петре Петровичу, протягом декількох місяців, коли ми впроваджували інформаційну систему Agricom, я задавався питанням: а чи вартує воно того? Незважаючи на докладні роз’яснення спеціалістів із департаменту корпоративних систем, досить скептично ставився до процесу, бо не розумів, що врешті-решт отримаємо. Я вже немолода людина, досить далека від комп’ютера. Іншої можливості, ніж особистий контроль, раніше в керівника не було. Отож і жили всі ці роки за принципом “Вовка ноги годують”. І ось, на сьомому десяткові років, отримавши можливість скористатися новою системою, відкрив для себе новий світ. За це й хочу щиро подякувати».
Нехай там як, нині дуже важливо, щоб фахівець умів самостійно знаходити й опановувати нові інструменти для виконання своєї роботи. А створення належних умов співробітникам для упровадження інновацій — важлива складова роботи топ-менеджера, який має бути відкритий до ініціатив підлеглих. Він, зрозуміло, нестиме відповідальність за неуспіх на будь-якому рівні, особливо коли йдеться про реалізацію нових різнопланових проектів. Отож саме тут дуже доречним буде застосування інформаційних систем автоматизації, що дозволяють в режимі реального часу відслідковувати процеси за будь-яким напрямом і за потреби ухвалювати швидкі коригувальні рішення. Яскравий приклад із досвіду Agricom Group. Напередодні зернозбиральної кампанії — 2015 директор із логістики подав ідею впровадження триланкової системи збору врожаю, що по своїй суті замінює класичну пару «комбайн-зерновоз» завдяки застосуванню бункерів-перевантажувачів. На початку ми амбіційно планували скорочення транспортних витрат на 30%, проте, виходячи з реалій і маючи засоби для моніторингу, отримали 18–23% залежно від розташування й особливостей поля…
Звісно, в жодній сфері не може бути універсальних рецептів. Кожен управлінець має шанс створити власний кейс, дієвість якого перевірить життя. А підходи до побудови бізнес-процесів однозначно мають час від часу переглядатися — з огляду на динаміку розвитку компанії. Та й, власне, чи може йтися про успіх, якщо не генерувати ці зміни, постійно задаючись питаннями про причини недостатньої ефективності тих чи інших аспектів роботи?