Колонка Петра Мельника про проблематику нинішнього алгоритма залізничних перевезень для аграріїв
“Гра на виживання”: алгоритм залізничних перевезень витісняє аграріїв за межу збитковості
Вихідною точкою планування залізничних перевезень мають бути укладені експортні контракти, а не бажання заробити на обмежених можливостях логістичного ланцюжка.
Воєнний стан, у якому перебуває Україна та її економіка, не став приводом для державних інституцій переглянути правила роботи агробізнесу та полегшити умови для експорту.
В результаті, як і в мирний час, сезон активного виконання сільськогосподарськими виробниками міжнародних контрактів з постачання зерна вчергове обертається збитками через незадовільну організацію залізничних перевезень.
Що не так з вивезенням агропродукції?
Усі, хто розуміє ситуацію, яка відбувається в зерновій логістиці, поділяють думку, що доступ до логістичного ланцюжка є вирішальним фактором конкуренції на світових ринках.
Відтак ті, хто адміністративно керує логістичним ланцюжком або ж викуповує його невіддільні елементи (наприклад, вагони-зерновози), в підсумку і визначають, на яких умовах будуть виконуватися експортні контракти і з якою маржею залишаться українські аграрії.
У воєнних умовах це також означає відповіді на запитання: скільки коштів матимуть виробники на посівну кампанію, який обсяг експортної виручки отримає країна та яким буде її платіжний баланс за підсумками року.
Здавалося б, здоровий глузд повинен диктувати необхідність змінити систему перевезень, яка ускладнює доступ українських аграріїв до логістичного ланцюжка. Проте головний та єдиний адміністратор залізничних перевезень – “Укрзалізниця” знову створила умови, в яких виробники змушені значно переплачувати за можливість доступу до залізничних перевезень, а саме – за користування вагонами-зерновозами.
Формально державний перевізник нібито створив відкриті умови для виробників: будь ласка, є система “Прозорро”, на яку ми виставляємо вагони-зерновози, ви можете в режимі онлайн купувати потрібну кількість на певний горизонт планування.
“Проблема в тому, що виробника цікавить не просто вагон як одиниця рухомого складу, а комплексна послуга – можливість виконати свій експортний контракт у встановлені терміни. Проте виробник не отримує цієї послуги”.
Натомість сам по собі принцип аукціонів вибудуваний таким чином, що він розігріває конкуренцію виробників за обмежені можливості логістичного ланцюжка. До війни цими обмеженнями були пропускна спроможність залізниці та портів. Нині ж вони ще більше посилилися через неготовність залізничної інфраструктури ЄС до транзиту наших обсягів зерна.
Тож власник зерна на аукціоні не конкурує з іншими власниками за право купити для свого вантажу квиток у порт, він конкурує і сплачує великі гроші за право поставити вагони зі своїм зерном у чергу, яка невідомо через який час поїде.
Що робити?
Цей стан речей є неприпустимим для країни, яка змушена боротись за економічне виживання, без якого неможлива воєнна перемога. Змінитися має не принцип розподілу зерновозів. Мова йде про інше – про той принцип організації перевезень, де планування всіх подій перевезення має здійснюватися в інтересах власника вантажу.
Адже саме виробник, який уклав експортний контракт, платить всім учасникам ланцюжка перевезення: і елеватору, і перевізнику, перевантажувальнику та іншим учасникам, від точки зародження вантажу до точки поглинання. Тож логічно, щоб система організації експортних перевезень будувалася б навколо укладених експортних контрактів.
Водночас “Укрзалізниця” планує тільки одну подію в цьому ланцюжку: навантаження вагонів в об’ємних показниках. Як результат, можливості державного перевізника в умовах закритих даних про рух вагонів для інших учасників процесу, фактично стають полем для підвищення власної дохідності ціною обмежень логістичного ланцюжка.
Учасники аграрного ринку уже мали нагоду переконатися в цьому: якими б не були добрими наміри державного перевізника щодо експортерів, його теперішня монополія на адміністрування перевезень неминуче викличе спокусу використати це для поліпшення свого становища.
“Розв’язати проблему здатна кардинальна зміна системи перевезень, суть якої полягатиме у повній відкритості даних: про навантаження, подачу порожніх вагонів, рух поїздів і перехід кордону. За таких умов створилися б можливості для формування графіка послідовних подій, в тому числі руху поїздів, перетину пунктів пропуску, який бачитиме кожен учасник перевезення”.
У іноземних перевізників також з’явиться можливість бачити рух вантажів та планувати свою роботу заздалегідь. І будуть можливості нарешті усунути черги на транскордонних переходах, а українські експортери матимуть змогу гідно конкурувати на світових ринках.
Джерело: Економічна правда