Петро Мельник: Чому важливо фіксувати свої цілі, і як робити це правильно
Колонка Петра Мельника на порталі life.pravda.com.ua.
Присвятивши роки читанню книг, вивченню матеріалів та практикам, що допомагають краще пізнати себе, підвищити свою продуктивність і якість життя, я переконався: ціль – найпотужніше джерело енергії.
Енергія, в свою чергу, – паливо, необхідне людині, щоб жити.
В моєму топ-листі книг, які вплинули на картину світу, особливе місце займає “Сказати життю Так!” австрійського психіатра, психотерапевта та невролога Віктора Франкла.
В часи Другої світової війни автор кілька років провів в концтаборі. Там він переконався, що наявність або відсутність цілі безпосередньо впливає на життя людини. В’язні, які не мали або втратили сенс життя, швидко здавалися та помирали. Ті ж чоловіки і жінки, яких надихала ціль, знаходили в собі сили чіплятися за життя всупереч приниженню, стражданню та болю.
Встояв перед обличчям смерті й сам доктор Франкл. Однією з його головних цілей було передати відкрите йому знання.
“Я не побоюся сказати, що у світі не існує більш дієвої допомоги для виживання навіть у найжахливіших умовах, ніж знання про те, що твоє життя має сенс“, – пише Віктор Франкл.
Так влаштований світ – він підчищає все, що втратило функціональність та стало непотрібним.
Таким є і наш організм – прибирає все зайве. Щосекунди в нашому тілі відмирають клітини, які втратили свою функціональність для всієї системи.
Простий наглядний приклад. В дитинстві я зламав ногу, кілька місяців провів у гіпсі. Коли гіпс зняли, я думав, що зразу ж побіжу, але ж ні – я не міг ступити на ногу, моє тіло реагувало на неї зовсім не так, як раніше.
Мені було всього 10 років, втім, я захотів зрозуміти причину. Прочитав у книзі про таке явище, як атрофія м’язів через довгу відсутність м’язової активності – що не використовується, те знищується як непотріб. Ось так.
Відсутність цілі у людини – прямий шлях до поступового вмирання. Хай не одразу та не очевидно, але втрата смаку до життя та енергії, безцільне існування призводять до фатальної атрофії в прямому та метафоричному значеннях.
Багато людей – розумних, талановитих, активних – не можуть швидко відповісти на питання про цілі. Часом воно їх бентежить.
Це не означає, що людина проживає безцільне, позбавлене сенсу життя. Скоріш за все, її цілі просто не оформлені в слова, не сформульовані чітко, не мають термінів, але вони є та визначають щоденні дії людини.
Зануритися в себе, зрозуміти приховані в надрах думок та бажань цілі, визначити їх та конкретизувати – непроста, але вкрай важлива задача. Як її вирішити.
Ось декілька рекомендацій із мого досвіду:
Вибрати правильний час
Кожен для себе обирає індивідуально, але є традиції, які можуть допомогти.
Помічали, що найчастіше про цілі говорять взимку? Період новорічних на різдвяних свят – приблизно із середини грудня до середини січня – чудово підходить для рефлексії, перезавантаження та створення власної дорожньої карти.
В атмосфері відчувається енергія, яку випромінює велика кількість людей – енергія надії на зміни до кращого, на кращу версію самого себе в новому році.
В цьому проміжку між завершеними та ще не розпочатими справами найпростіше включити режим “тиша”.
В метушні та галасі, невід’ємних супутниках життя зайнятої людини, розчути внутрішній голос та зрозуміти свої почуття і бажання, надто складно. Але без цього сформулювати чіткі цілі неможливо.
У кожного є свій рецепт занурення у тишу. Поїхати у віддалені місця, змінити картинку, посидіти на березі річки або океану, піти в гори, зайнятися медитацією, не виходячи з кімнати, провести кілька годин за гончарним кругом. Варіантів дуже багато.
Особисто я беру пляшку гарного вина, зачиняюся в кімнаті, вмикаю фільм. На день-два занурююсь у себе – домашні знають, що в цей час краще мене не турбувати. Після своєї “тиші” беру ручку та записник, пишу, роблю помітки, формулюю.
Такий метод я практикував років п’ятнадцять. Опанувавши техніку трансцендентальної медитації, зараз більше використовую її – дуже ефективно, рекомендую.
Вони першими дають про себе знати, як тільки в тиші вдається увійти в контакт з собою. Для більшості з нас ці почуття – якорі, а часом – камінь на шиї, який тягне на дно.
Пригадую, в інституті мені доводилося пропускати пари, оскільки я працював. Вже після кількох прогулів мені починало надокучати вбивче почуття провини. Я не хотів повертатися в інститут, розумів, що доведеться пояснювати, виправдовуватися. Не люблю цього і не вмію.
Ніщо так не гальмує нас по життю, як провина та страх. Я був переконаний в цьому, аж поки не прочитав книгу святого Іоанна Кронштадського. Його філософія змінила моє ставлення до почуття провини і страху.
Біжи назустріч страху, піднімай страх, як каміння – під ним ти знайдеш подарунок, винагороду. Дивовижно – це працює.
Страх та почуття провини тісно пов’язані між собою. Їх не потрібно пригнічувати, не варто ховатися від них. Навпаки, потрібно вивчати їх, знаходити в них свої точки росту, використовувати цінну інформацію про свої страхи в процесі постановки нових цілей.
Знаходячись в кімнаті, ви ніколи не дізнаєтеся, що приховано за її межами. Є лише один спосіб зробити це – вийти та подивитись.
Яким чином? Занурившись у дуже захоплюючий процес безперервного навчання. Це не означає відвідування дорогих тренінгів, лекцій або курсів в бізнес-школах. Існують більш доступні варіанти: книги, якісні серіали, спілкування з людьми, які чогось досягли в житті.
Для прикладу, я є членом кількох клубів, що об’єднують власників та управлінців бізнесу. Постійне спілкування, обмін досвідом, енергією, інсайтами дозволяє не лише зазирнути за межі своєї кімнати, але й окинути оком перспективу з висоти іншого поверху.
Конкретизувати та фіксувати цілі
Краще – ручкою в записнику. Я практикую це вже двадцять років. Нещодавно гортав зошит – все, що я там записав, в тій чи іншій мірі було досягнуто.
Записи не лише матеріалізують цілі, перетворюють бажання в намір. Вони ще й допомагають з часом оцінити та проаналізувати: яких цілей вдалося досягти, а яких – ні; завдяки або всупереч чому, які цілі були помилковими, а які допомогли вийти на якісно новий рівень розвитку особистості, бізнесу, стосунків зі світом.
Формулюючи ціль, важливо розуміти, наскільки результат її досягнення тобі по зубах.
Не забуваймо: все повинно бути збалансовано. Беручи на себе забагато в одному, можна втратити в іншому. Порушуючи рівновагу, ризикуєш обернути проти себе весь світ.
Люблю книги Майкла Роуча, американського вчителя тібетського буддизму. Мені імпонує філософія: якщо хочеш щось отримати, спочатку допоможи отримати бажане іншому.
Формулюючи свої цілі, корисно задуматися на тим, що на шляху до них ти можеш дати іншим? Яку користь принести, як підтримати.
Мій приклад. Я займаюся аграрним бізнесом. Окрім виробництва, мені цікаві технології для підвищення його ефективності та спрощення процесів. Бажаючи досягти успіху в галузі супутніх технологій, я підтримав молодих та талановитих IT- підприємців. Це чотири окремих проекти, в яких реалізують свій потенціал хлопці, чиї ідеї та енергетика відгукнулися мені.
Бувало, я ставив чужі інтереси та цілі вище за свої, інколи багато втрачав, практикуючи цей підхід. У таких випадках я говорив: заплатив наперед. Спрацьовувало завжди – мені поверталося більше.
Темі цілей та сенсу життя присвячено безліч книг та фільмів. Назву кілька джерел, котрі були корисними особисто для мене.
? “Розбуди в собі велетня” – книга мотиваційного спікера та письменника Ентоні Роббінса, яку я часто рекомендую своїм друзям та колегам.
Можна по-різному ставитися до автора: хтось його обожнює, а хтось називає пройдисвітом. Говоримо виключно про цю книгу. В ній зібрано достойні ідеї та підказки щодо того, як почистити свій розум від шкідливих переконань та почати малювати новий ескіз та чистому полотні.
? “Гранувальник алмазу” – книга вже згаданого мною Майкла Роуча. В ній автор розмірковує про закони успіху та продуктивну “порожнечу”, або прихований потенціал всіх речей.
В комплексі з цією книгою рекомендую прослухати подкасти Роуча про буддизм та йогу – їх багато в безкоштовному доступі.
? “The Power of Now” – робота Екхарта Толле допоможе краще зрозуміти, в чому полягає цінність моменту та як навчитися жити тут і зараз.
? “Одна справа. Як робити менше, а встигати більше” – книга авторства Джея Попасана та Гері Келлера розповідає про те, як подолати прірву між нами та нашими цілями.
Часто причиною появи цієї прірви стає невміння визначати пріоритети та концентруватися на чомусь одному, головному. “За кожною успішною людиною стоїть його головна справа“, – пишуть автори книги.
Викристалізувати зі свого потоку думок, почуттів, побоювань та спогадів про невдалий досвід основне, зосередитися на ньому, визначити довгострокові та короткострокові цілі – немає більш дієвих ліків від знесилення, кращого джерела енергії.
Не існує поганих або хороших цілей, великих або нікчемних. Є ваші індивідуальні цілі, які надихають особисто вас, направляють ваші дії.
Згадайте про це наступного разу, перш ніж втомлено позіхнути, коли йтиметься про цілі.
Джерело: life.pravda.com.ua